сюзерен
СЮЗЕРЕ́Н, а, ч.
1. За часів феодалізму в Західній Європі — великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами.
Чемно вклонившись, він схилив коліно перед своїм сюзереном і побожно припав до його руки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 272);
Виходячи з своїх особистих інтересів, Вишневецький досить часто міняв сюзеренів і легко переходив то під владу польського короля, то під владу російського царя (Наука.., 8, 1967, 46).
2. У міжнародному праві — держава, стосовно до якої інші перебувають у васальній залежності.
Словник української мови (СУМ-11)