сюртучок
СЮРТУЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до сюрту́к.
На хорах невеличкі школярі-дяки, повбирані в сюртучки, почали співати чудовими альтовими голосами (І. Нечуй-Левицький);
Сухий, аж чорний, тонісінький, як жердина, в чорному сюртучку, він уміщався на одному краєчку табурета (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)