сяк-так
СЯК-ТА́К, присл., розм.
Те саме, що так-ся́к.
Сяк-так добрела [Оксана] через силу до Миколиної хати, де чула, що мати її живе (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний);
Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишали його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко);
Всередині свинарні по обидва боки ліпилися сяк-так змайстровані станки з поламаними дошками, звідки визирали чотириногі мешканці (С. Добровольський);
Живучи далеко від села, рідко заглядаючи до церкви, вона, певне, давно позабувала ті молитви, що сяк-так їй замолоду впихали вдома, в галасливій, багатодітній сім'ї (М. Стельмах);
У дворі ще було сяк-так, а як увійшов [Федір] у сад, у гущавину широких гіллястих груш, яблунь, листатих вишень, – йому зробилося страшно (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)