Словник української мови у 20 томах

сякання

СЯКА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією.

Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (М. Коцюбинський);

Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Г. Епік).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сякання — сяка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. сякання — -я, с. Дія за знач. сякати і сякатися і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сякання — Сяка́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сякання — СЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією. Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (Коцюб., II, 1955, 176); Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Епік, Тв., 1958, 390).  Словник української мови в 11 томах
  5. сякання — Сяка́ння, -ня с. Сморканіе.  Словник української мови Грінченка