сякати

СЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, у сполуч. зі сл. ніс.

Різкими видихами очищати від слизу (ніс).

Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози, голосно сякає ніс... (М. Коцюбинський);

Іван сякав голосно носа (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. сякати — сяка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сякати — -аю, -аєш, недок., сякнути, -ну, -неш, док., перех., у сполуч. зі сл. ніс. Різкими видихами очищати від слизу (ніс).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сякати — Сяка́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сякати — СЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., у сполуч. із сл. ніс. Різкими видихами очищати від слизу (ніс). Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози, голосно сякає ніс… (Коцюб., І, 1955, 88); Іван сякав голосно носа (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
5. сякати — Сяка́ти, -ка́ю, -єш гл. Сморкать. Се було тоді, як я сякав у рукав. Ном. № 14167.  Словник української мови Грінченка