сякати

СЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., у сполуч. із сл. ніс. Різкими видихами очищати від слизу (ніс).

Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози, голосно сякає ніс… (Коцюб., І, 1955, 88);

Іван сякав голосно носа (Ю. Янов., І, 1954, 29);

Проганяючи дрімоту, Огоновський вийняв здоровенну хустку і сякнув носа так, що всі аж здригнулися від несподіванки (Кол., Терен.., 1959, 358).

Значення в інших словниках

1. сякати — сяка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сякати — СЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, у сполуч. зі сл. ніс. Різкими видихами очищати від слизу (ніс). Хима виймає з пазухи хусточку, обирає сльози, голосно сякає ніс... (М. Коцюбинський); Іван сякав голосно носа (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. сякати — -аю, -аєш, недок., сякнути, -ну, -неш, док., перех., у сполуч. зі сл. ніс. Різкими видихами очищати від слизу (ніс).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сякати — Сяка́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сякати — Сяка́ти, -ка́ю, -єш гл. Сморкать. Се було тоді, як я сякав у рукав. Ном. № 14167.  Словник української мови Грінченка