сякання

СЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією.

Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (Коцюб., II, 1955, 176);

Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Епік, Тв., 1958, 390).

Значення в інших словниках

1. сякання — сяка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сякання — СЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією. Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (М. Коцюбинський); Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Г. Епік).  Словник української мови у 20 томах
3. сякання — -я, с. Дія за знач. сякати і сякатися і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сякання — Сяка́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сякання — Сяка́ння, -ня с. Сморканіе.  Словник української мови Грінченка