Словник української мови у 20 томах

сяння

СЯ́ННЯ, я, с., заст.

Дія і стан за знач. ся́ти.

Повний місяць ясний про згасання Не гада серед пишного сяння (Б. Грінченко);

О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (В. Самійленко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сяння — ся́ння іменник середнього роду сяяння рідко  Орфографічний словник української мови
  2. сяння — -я, с., заст. Дія і стан за знач. сяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сяння — СЯ́ННЯ, я, с., заст. Дія і стан за знач. ся́ти. Повний місяць ясний про згасання Не гада серед пишного сяння (Гр., І, 1963, 125); О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (Сам., І, 1958, 81).  Словник української мови в 11 томах
  4. сяння — Сяння, -ня с. Сіяніе.  Словник української мови Грінченка