сівач
СІВА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто висіває насіння в ґрунт.
Пішов сівач на поле й сім'я сіяв (І. Франко);
Сівачі – двоє дівчат і дід – стояли позад сівалок, доглядали за всім (Ю. Яновський);
На агрегатах з трьох сівалок працює лише два сівачі (з наук. літ.);
* Образно. Сій, сіваче, в людські груди Правди вічної зерно (П. Грабовський);
* У порівн. Як сівач на ниві, ми в душах сіймо правду і любов! (Уляна Кравченко);
* Образно. * У порівн. Ігор сипле пісок, як сівач (Ю. Яновський).
2. чого, перен. Той, хто поширює що-небудь серед людей (знання, досвід і т. ін.).
Невтомних сівачів передового досвіду стає .. все більше і більше (з газ.);
// Той, хто викликає появу чого-небудь.
Бреде над згарищами світу Сівач війни несамовитий І сіє в теплі ріллі кров (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)