сівачка
СІВА́ЧКА¹, и, ж.
Жін. до сіва́ч.
Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (О. Довженко);
Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (П. Воронько).
СІВА́ЧКА², и, ж., діал.
Сіва (у 2 знач.).
Коли пригріло скупе осіннє сонце, Катерина насипала в сівачку жита і вийшла в долину на своє поле (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)