1. Словник української мови у 20 томах

сівачка

СІВА́ЧКА¹, и, ж.

Жін. до сіва́ч.

Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (О. Довженко);

Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (П. Воронько).

СІВА́ЧКА², и, ж., діал.

Сіва (у 2 знач.).

Коли пригріло скупе осіннє сонце, Катерина насипала в сівачку жита і вийшла в долину на своє поле (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сівачка — сіва́чка 1 іменник жіночого роду, істота від: сівач сіва́чка 2 іменник жіночого роду козуб з зерном діал. Орфографічний словник української мови
  2. сівачка — I -и. Жін. до сівач. II -и, ж., діал. Сіва (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сівачка — СІВА́ЧКА¹, и, ж. Жін. до сіва́ч. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (Довж., І, 1958, 34); Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Словник української мови в 11 томах
  4. сівачка — Сівачка, -ки ж. Сѣялка. Словник української мови Грінченка