1. Орфографічний словник української мови

сівачка

сіва́чка 1

іменник жіночого роду, істота

від: сівач

сіва́чка 2

іменник жіночого роду

козуб з зерном

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сівачка — СІВА́ЧКА¹, и, ж. Жін. до сіва́ч. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (О. Довженко); Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
  2. сівачка — I -и. Жін. до сівач. II -и, ж., діал. Сіва (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сівачка — СІВА́ЧКА¹, и, ж. Жін. до сіва́ч. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (Довж., І, 1958, 34); Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Словник української мови в 11 томах
  4. сівачка — Сівачка, -ки ж. Сѣялка. Словник української мови Грінченка