сівачка
СІВА́ЧКА¹, и, ж. Жін. до сіва́ч.
Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (Довж., І, 1958, 34);
Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (Воронько, Коли я.., 1963, 80).
СІВА́ЧКА², и, ж., діал. Сіва (у 2 знач.).
Коли пригріло скупе осіннє сонце, Катерина насипала в сівачку жита і вийшла в долину на своє поле (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сівачка — сіва́чка 1 іменник жіночого роду, істота від: сівач сіва́чка 2 іменник жіночого роду козуб з зерном діал. Орфографічний словник української мови
- сівачка — СІВА́ЧКА¹, и, ж. Жін. до сіва́ч. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка (О. Довженко); Сьогодні наснилась мені Тракійська долина весною. Сівачка іде борозною І кидає зерна ясні (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
- сівачка — I -и. Жін. до сівач. II -и, ж., діал. Сіва (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сівачка — Сівачка, -ки ж. Сѣялка. Словник української мови Грінченка