сідий
СІДИ́Й, а́, е́, рідко.
Те саме, що си́вий.
“Гай! гай! де діти єсть такії, Щоб кудрі батькові сідії Найвище ставили всього?..” (І. Котляревський);
Скрізь сідий туман наліг На широке поле (Л. Боровиковський);
Печаль на серденьку! Згадалась Мені сіда старовина (І. Манжура).
◇ До си́вої (сідо́ї) коси́ див. коса́1;
(1) До сіди́-коси́ – до старості.
Сидітимеш до сіди-коси (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)