сіп
СІП, розм.
Уживається як пред. за знач. сіпну́ти і сіпну́тися.
Пропхалася [Олена] до пана Халявського та його за руку сіп! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона [щука] За удку хіп! А удка – сіп!.. (П. Гулак-Артемовський);
Король сидить на троні, держить в руці мотузок і стежить: як тільки горобці під корону наб'ються зерно клювати, – король за мотузок – сіп! – корона горобців і накрила (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)