сіп

СІП, присудк. сл., розм. Уживається за знач. сіпну́ти і сіпну́тися.

Пропхалася [Олена] до пана Халявського та його за руку сіп! (Кв.-Осн., II, 1956, 213);

Вона [щука] За удку хіп! А удка — сіп!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 81);

Король сидить на троні, держить в руці мотузок і стежить: як тільки горобці під корону наб’ються зерно клювати,— король за мотузок — сіп! — корона горобців і накрила (Вишня, І, 1956, 449).

Значення в інших словниках

1. сіп — сіп присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. сіп — див. хап  Словник синонімів Вусика
3. сіп — СІП, розм. Уживається як пред. за знач. сіпну́ти і сіпну́тися. Пропхалася [Олена] до пана Халявського та його за руку сіп! (Г. Квітка-Основ'яненко); Вона [щука] За удку хіп! А удка – сіп!.. (П.  Словник української мови у 20 томах
4. сіп — присудк. сл., розм. Уживається за знач. сіпнути і сіпнутися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сіп — Сіп! меж. Дергъ! Хвать! За руку сіп мене. Алв. 47. Мене за чуприну сіп! Голов. I. 143.  Словник української мови Грінченка