сіпати
СІ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. що, за що і без дод. Тягнути рвучкими, різкими рухами; смикати.
Три молодиці вчепилися до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки (І. Нечуй-Левицький);
Буйвол сіпає каруцу, вона скрипить і котиться по замерзлих грудках дороги (М. Чабанівський);
У коридорі почулися кроки. Ідуть сюди. Ось уже біля дверей... Хтось сіпав за ручку (А. Хижняк);
Чоловіки обступають коня.., заглядають у зуби, сіпають за гриву, гладять по шиї (Григорій Тютюнник);
// Термосити когось, привертаючи увагу.
– Тату, я їсти хочу! – тихенько промовила Одарка, сіпаючи батька за рукав (Б. Грінченко);
Його сіпають за плисовий френч товариші, але він на них не зважає (А. Шиян);
Обступили [черниці] Ларивона. Сіпають, шарпають, плачуть (М. Куліш).
2. чим. Робити різкий рух якоюсь частиною тіла.
Сіпати головою.
3. кого, перен., розм. Настирливо турбувати; надмірно хвилювати, тривожити кого-небудь.
Доярки .. сіпали його [ветфельдшера] на всі боки (С. Добровольський).
4. що. Викликати судорожне тремтіння.
Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка... (Панас Мирний);
Катрині губи вже сіпала нервова дрож, а в грудях шуміла буря (О. Гуреїв);
// безос.
Завідувач увійшов блідий. Йому сіпало щоки. – Карету! – Хлопці вже подалися в аптеку дзвонити (І. Микитенко);
// безос. Пульсуючи, тремтячи, поколюючи і т. ін., викликати болісне відчуття.
Сухе тіло його ще дужче розгорялося; очі застилало заволокою; у висках – сіпало (Панас Мирний);
[Берест:] Гуля .. Ой!.. [Марія Тарасівна:] А що воно, – сіпає?.. [Берест:] Сіпає, шарпає, смикає, закручує так, що дихати не можна (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)