січовий

СІЧОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до Січ¹.

Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (С. Добровольський);

// Належний Січі, січовикам.

– В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки! (П. Куліш);

Минули передмістя. Показалися запорозькі січові курені .. Ніде ніякої сторожі (О. Довженко);

// Власт. Січі, січовикам.

– Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш січовий звичай (П. Куліш);

// Який входить до складу Січі, є її членом.

[Золотницький:] Дак ти кажеш, що й на Січі був? .. Добре, знаєш товариство січове? [Яким:] Знаю трохи (Б. Грінченко);

Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. січовий — січови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. січовий — [с'ічовий] м. (на) -вому/-чоув'ім, мн. -чоув'і  Орфоепічний словник української мови
3. січовий — -а, -е. Прикм. до Січ I. || Належний Січі, січовикам. || Власт. Січі, січовикам. || Який входить до складу Січі, є її членом. Січова рада — загальновійськові збори, верховний орган у Запорізькій Січі; обирала військову старшину та вирішувала найважливіші питання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. січовий — Січови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. січовий — СІЧОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до Січ¹. Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (Добр., Очак. розмир, 1965, 62); // Належний Січі, січовикам. — В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити.  Словник української мови в 11 томах
6. січовий — Січовий, -а, -е Принадлежащій Сѣчи, изъ Сѣчи. Первую часть на Покрову Січовую да на Спаса Межигорського оддали. ЗОЮР. І. 63. Січові гості. Кул.  Словник української мови Грінченка