сіятися
СІ́ЯТИСЯ, сі́ється, недок.
1. Падати, сипатися в ґрунт (про зерно, насіння).
Розлягайся, скибо чорна, Сійся, зерно, і рости! (М. Рильський);
Сіялося зерно в розщепані скали, виростала перша смерека (Г. Хоткевич);
* Образно. В материне відтале серце сіялись і сіялись Маркові слова (М. Стельмах).
2. перен. З'являтися, виступати на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню.
В небі сіялися зірки і виблискували в темній, як криця, воді (С. Васильченко);
// Виростати на шкірі (про вуса, бороду).
– Добре, – сказав учитель і замилувався: – Як же ти виріс, хлопче! Вже й вуса сіються (В. Кучер).
3. Випадати, висипатися при пропусканні через сито, решето і т. ін.
* Образно. Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі (О. Гончар);
// Сипатися, розсипатися (про щось сипке).
Везли назустріч хурою з млина до пекарні лантухи з борошном, і Лукія, вздрівши, як сіється мука на дорогу, завдала, звісно, хурщикам добренного прочухана (О. Ільченко);
Гули мотори грузовиків, звідкілясь згори сіявся дрібний вапняний пил (О. Донченко).
4. перен. Іти, падати (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.).
Холодна дрібненька мряка сіялась з неба. Було вогко, непривітно і тихо (М. Коцюбинський);
Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський);
Прокинешся одного ранку – надворі вже біло, і сніжок сіється й сіється (Є. Гуцало).
5. перен. Проникаючи через що-небудь, поширюватися (про світло, проміння і т. ін.); струменіти.
То один, то другий підводив голову і, кинувши оком на вікно, звідки сіялось світло, схоплювався на ноги (Г. Коцюба);
Тихо в музеї. Через прозорий купол .. сіється проміння сонця (І. Цюпа);
В хату крізь причинене вікно сіявся білий туман (В. Кучер).
6. Пас. до сі́яти 1, 2, 4, 6.
– Це хліб хазяйський. Ми це знаємо. Ми знаємо, як він сіявся, як він складався... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)