сіяючий

СІЯ́ЮЧИЙ, а, е, уроч.

Який сіяє.

Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. сіяючий — СІЯ́ЮЧИЙ, а, е, уроч. Дієпр. акт. теп. ч. до сія́ти. Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Л. Укр., І, 1951, 421).  Словник української мови в 11 томах