сіяючий
СІЯ́ЮЧИЙ, а, е, уроч.
Який сіяє.
Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіяючий — СІЯ́ЮЧИЙ, а, е, уроч. Дієпр. акт. теп. ч. до сія́ти. Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Л. Укр., І, 1951, 421). Словник української мови в 11 томах