табель
ТА́БЕЛЬ, я, ч.
1. Список, перелік предметів разом з даними щодо них, розташований у послідовному порядку.
А я стояв, дивився у підлогу і тримав у спітнілій руці згорнуті в дудочку документи: заяву, метричну довідку, табель за п'ятий клас і автобіографію (Григір Тютюнник);
// Табель майна установи.
2. Дошка з жетонами або книга для обліку виходу на роботу робітників і службовців та закінчення ними роботи.
У тракторній бригаді постійно ведеться табель явки на роботу трактористів, причіплювачів і інших працівників (з наук. літ.).
3. Відомість про успішність учня за чверть навчального року або за рік.
Я вирішив підтягтися, щоб в останньому за цей рік табелі були в мене тільки четвірки й п'ятірки (Л. Смілянський);
Наприкінці травня екзамени закінчились, а другого червня Олександра Василівна роздала п'ятикласникам табелі (О. Донченко);
Учителька поклала кожній школярці на парту табель (О. Копиленко);
А я стояв, дивився у підлогу і тримав у спітнілій руці руці згорнуті дудочку документи: заяву, метричну довідку, табель за п'ятий клас і автобіографію (Григір Тютюнник).
(1) Та́бель про ра́нги, іст. – законодавчий акт Петра І, за яким в армії, флоті та урядовому апараті була встановлена послідовність, ієрархія чинів (звань).
Словник української мови (СУМ-20)