табель —
та́бель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
Табель —
Килим чи инше покриття підлоги, на якому зображені емблеми певного ступеня для навчання учнів. Споконвічно табелі малювали на підлозі зали зібрань, а потім, після робіт, змивали. У наші дні у деяких послухах їх частіше називають корогвами і вішають на стіни.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
табель —
ТА́БЕЛЬ, я, ч. 1. Список, перелік предметів разом з даними щодо них, розташований у послідовному порядку. А я стояв, дивився у підлогу і тримав у спітнілій руці згорнуті в дудочку документи: заяву, метричну довідку...
Словник української мови у 20 томах
табель —
-я, ч. 1》 Список, перелік предметів разом із даними щодо них, розташований у послідовному порядку. Табель-календар — таблиця, в якій записано всі дні тижня, місяця й числа року.
Великий тлумачний словник сучасної мови
табель —
та́бель (голл. tabel, від лат. tabel1а – дощечка) 1. Таблиця, список будь-кого (будь-чого) у певному порядку. 2. Дошка з жетонами для обліку явки на роботу і відходу з роботи працівників, а також самий жетон. 3. Відомість про успішність учня за чверть навчального року або за рік.
Словник іншомовних слів Мельничука
табель —
Та́бель, -бля; треба та́бля
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
табель —
ТА́БЕЛЬ, я, ч. 1. Список, перелік предметів разом з даними щодо них, розташований у послідовному порядку. Табель майна установи. Та́бель про ра́нги, дорев.
Словник української мови в 11 томах
табель —
рос. табель 1. Таблиця, список будь-кого (будь-чого) в певному порядку. 2. Дошка з жетонами для обліку явки на роботу й виходу з роботи робітників і службовців, а також самий жетон.
Eкономічна енциклопедія