табурка
ТАБУ́РКА, и, ж., заст.
Спеціальне накриття над возом, що захищає від дощу і сонця.
У простий віз він тепер уже й не сяде, а дай йому візок да ще й з табуркою, щоб сонце йому не пекло у пику, або дощ не лив у потилицю (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)