талалай
ТАЛАЛА́Й, я, ч., зневажл.
Той, хто багато, беззмістовно говорить.
– Оце привезли талалая! Цей навіки заб'є баки людині, – озвався позаду Роман Волошин .. – Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах);
За білою березкою талалай плеще (загадка).
Словник української мови (СУМ-20)