талалай

ТАЛАЛА́Й, я, ч., зневажл. Той, хто багато, беззмістовно говорить.

— Оце привезли талалая! Цей навіки заб’є баки людині, — озвався позаду Роман Волошин.. — Від його панського слова золоті верби ростуть (Стельмах, І, 1962, 373).

Значення в інших словниках

1. талалай — талала́й іменник чоловічого роду той, хто багато, беззмістовно говорить зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. талалай — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. талалай — ТАЛАЛА́Й, я, ч., зневажл. Той, хто багато, беззмістовно говорить. – Оце привезли талалая! Цей навіки заб'є баки людині, – озвався позаду Роман Волошин .. – Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); За білою березкою талалай плеще (загадка).  Словник української мови у 20 томах
4. талалай — -я, ч., зневажл. Той, хто багато, беззмістовно говорить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. талалай — БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл.  Словник синонімів української мови
6. талалай — Талалай, -лая м. Болтунъ, говорунъ. Въ загадкѣ: За білою березою талалай плеще. ХС. III. 63.  Словник української мови Грінченка