талантище
ТАЛА́НТИЩЕ, а, ч.
Збільш. до тала́нт 1, 2.
Невже Микола Васильович [Гоголь] увібрав у свій талантище увесь сміх, всі чари, всю красу, всі барви життя? (Остап Вишня);
Пріся стояла на порозі. Василь Молохва хитав головою: Талантище... (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)