таловина
ТАЛОВИ́НА́, и́ни́, ж.
1. Частина землі, з якої зійшов сніг.
На пагорбах і вздовж вибоїв – великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою (З. Тулуб);
Сонце все їло й їло сніг, і вже скрізь, куди не глянь, – увесь степ чорнів латками таловини (О. Донченко);
Жайворонки прилітають, як тільки на полях з'являться таловини (з наук.-попул. літ.).
2. Тала вода.
День видався сонячний, була відлига, і з ринви бляшаного сільбудівського даху стікала таловина (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)