1. Словник української мови у 20 томах

таловина

ТАЛОВИ́НА́, и́ни́, ж.

1. Частина землі, з якої зійшов сніг.

На пагорбах і вздовж вибоїв – великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою (З. Тулуб);

Сонце все їло й їло сніг, і вже скрізь, куди не глянь, – увесь степ чорнів латками таловини (О. Донченко);

Жайворонки прилітають, як тільки на полях з'являться таловини (з наук.-попул. літ.).

2. Тала вода.

День видався сонячний, була відлига, і з ринви бляшаного сільбудівського даху стікала таловина (І. Кириленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таловина — талови́на́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. таловина — див. проталина Словник синонімів Вусика
  3. таловина — -ини, ж. 1》 Частина землі, з якої зійшов сніг. 2》 Тала вода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. таловина — ТАЛОВИ́НА́ (ділянка землі, з якої зійшов сніг), ПРОТА́ЛИНА, ПІДТА́ЛИНА, ЛИ́СИНА розм., ТАЛ розм., ВИ́ТАЛИНА розм., ПРОТА́ВКА розм.; ТА́ЛИК (у зоні вічної мерзлоти). Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах (О. Словник синонімів української мови
  5. таловина — ТАЛОВИ́НА́, и́ни́, ж. 1. Частина землі, з якої зійшов сніг. На пагорбах і вздовж вибоїв — великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою (Тулуб, В стену… 1964, 7); Сонце все їло й їло сніг, і вже скрізь, куди не глянь... Словник української мови в 11 томах
  6. таловина — Таловина, -ни ж. Проталина, подтаявшій снѣгъ. Мнж. 193. Десь-не-десь сніжок, більш таловина. Харьк. г. Словник української мови Грінченка