таловина
ТАЛОВИ́НА́, и́ни́, ж.
1. Частина землі, з якої зійшов сніг.
На пагорбах і вздовж вибоїв — великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою (Тулуб, В стену… 1964, 7);
Сонце все їло й їло сніг, і вже скрізь, куди не глянь, — увесь степ чорнів латками таловини (Донч., Ю. Васюта, 1950, 163).
2. Тала вода.
День видався сонячний, була відлига, і з ринви бляшаного сільбудівського даху стікала таловина (Кир., Вибр., 1960, 364).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- таловина — талови́на́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- таловина — див. проталина Словник синонімів Вусика
- таловина — ТАЛОВИ́НА́, и́ни́, ж. 1. Частина землі, з якої зійшов сніг. На пагорбах і вздовж вибоїв – великі чорні плями таловин. Вони парують прозорою перлистою парою (З. Словник української мови у 20 томах
- таловина — -ини, ж. 1》 Частина землі, з якої зійшов сніг. 2》 Тала вода. Великий тлумачний словник сучасної мови
- таловина — ТАЛОВИ́НА́ (ділянка землі, з якої зійшов сніг), ПРОТА́ЛИНА, ПІДТА́ЛИНА, ЛИ́СИНА розм., ТАЛ розм., ВИ́ТАЛИНА розм., ПРОТА́ВКА розм.; ТА́ЛИК (у зоні вічної мерзлоти). Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах (О. Словник синонімів української мови
- таловина — Таловина, -ни ж. Проталина, подтаявшій снѣгъ. Мнж. 193. Десь-не-десь сніжок, більш таловина. Харьк. г. Словник української мови Грінченка