тальвег
ТА́ЛЬВЕГ, у, ч., спец.
1. Середина найнижчої частини долини, балки, річища; лінія, що з'єднує ці ділянки.
Верх вихідної стінки водобійного колодязя розташовують на рівні найнижчої відмітки тальвега балки (з наук. літ.).
2. Старе річище, дно річки.
Подекуди, на долішніх частинах схилів та в тальвегах річок і взагалі на кращих ґрунтах, дубові лісостани в стиглому віці (120–140 років) досягають висоти 37 метрів (з наук.-попул. літ.);
Одночасно із садінням чагарників і дерев по берегах малих водойм, улоговинах слід створювати мулофільтри, в основному з чагарникової верби. Їх довжина по головному тальвегу – не менш як 50 метрів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)