тама
ТА́МА¹, и, ж., заст.
Гребля, гатка.
– Я під тамою, мов в ямі, А Свиня з дітьми на тамі Хрюка, плюска, муркотить (І. Франко).
ТА́МА², присл., заст., діал.
Там.
– Ну, що, стара? Час би вже й поснідати, а тама і з богом в дорогу (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)