тама
ТА́МА¹, и, ж., заст. Гребля, гатка.
— Я під тамою, мов в ямі, А Свиня з дітьми на тамі Хрюка, плюска, муркотить (Фр., XII, 1953, 51).
ТА́МА², присл., заст., діал. Там.
— Ну, що, стара? Час би вже й поснідати, а тама і з богом в дорогу (Л. Укр., III, 1952, 552).
Словник української мови (СУМ-11)