Словник української мови у 20 томах

тангента

ТАНГЕ́НТА, и, ж., спец.

Пристрій, за допомогою якого розпочинається чи завершується рух, процес чи дія.

Я з сумнівом подивився на тангенту, яка може зупинити центрифугу в будь-який момент (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. тангента — танге́нта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови