Словник української мови у 20 томах

тангути

ТАНГУ́ТИ, ів, мн. (одн. тангу́т, а, ч.; тангу́тка, и, ж.).

Народ тибето-бірманської групи, який у XII ст. був завойований монголами і згодом був асимільований тибетцями та іншими азійськими народами.

Тоді ж і Чінгіз, хан їх, тангутами убитий був, а їх тангутів, обманувши, татари потім лукавством погубили (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. тангути — -ів, мн. (одн. тангут, -а, ч.; тангутка, -и, ж.). Народ тибетсько-бірманської групи.  Великий тлумачний словник сучасної мови