тантра

ТА́НТРА, и, ж.

У буддизмі й іудаїзмі: дія, що супроводжує культовий обряд і процес медитації.

Переконання в необхідності посередництва жреця для досягнення цілей, які можуть бути реалізовані лише за умови сприяння надприродних сил, випливає з давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів – тантр (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. тантра — та́нтра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тантра — -и, ж. В індуїзмі та буддизмі – дія, що супроводжує культовий обряд.  Великий тлумачний словник сучасної мови