тарбозавр

ТАРБОЗА́ВР, а, ч., палеонт.

Викопний велетенський хижий динозавр надродини карнозаврів мезозойської ери довжиною понад 10 метрів із редукованими передніми кінцівками, величезним черепом і міцними зубами.

До Санкт-Петербургу надіслали кістки тарбозавра – найгрізнішого суходольного ящера всіх часів. Він був завдовжки 14 метрів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. тарбозавр — тарбоза́вр іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тарбозавр — -а, ч. Гігантський хижий динозавр крейдяного періоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови