таріль
ТАРІ́ЛЬ, ре́ля, ч.
1. Велика тарілка, кругле блюдо.
В шиночку, .. Де в жовтих глеках подають вино І на тарелях – рибу та креветки, Сиділи ми в компанії французів (М. Рильський);
Батька до хати вносить таріль щільникового меду (І. Нехода);
// Декоративна тарілка.
От гуцульський таріль різьблений, з писанками гуцульськими на нім (Г. Хоткевич);
Тут [у заводському музеї] Були 150-літньої давності тарелі, розписані місцевими народними художниками (І. Волошин).
2. рідко. Те саме, що тарі́лка.
Столи заставлені чарками Й тарелями (І. Франко);
Пазя за той час помила тарелі (Л. Мартович);
У низенькій, довгастій їдальні було повно люду .. Люди нашвидку спорожняли тарелі й поспішали до виходу (Олесь Досвітній);
Брязкає з усієї сили тарелями гарнізонний оркестр (Ю. Яновський);
Оркестр Ковальчука гримів бубнами і тарелями в такт відомій мелодії (Ю. Смолич);
У цей час тарелі на буферах брязнули, колеса завищали, і поїзд став (П. Панч).
3. Те саме, що та́ця; піднос.
Уже Пилипівна похила Тихенько двері відчинила, Несе їй на тарелі чай (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Павло попросив ще чаю. Лікар знову подав йому той самий келишок з тьмяними гронами винограду на склі .. Що ж ті кілька ковтків? Йому б отого мідного чайника, що стояв на тарелі! (В. Кучер);
Я кинув кельнеру на таріль свої 200 рейс [розмінна монета в Бразилії до 1942 р.] і взяв кухоль з лимонадом (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)