таріль

ТАРІ́ЛЬ, ре́ля, ч.

1. Велика тарілка, кругле блюдо.

В шиночку, .. Де в жовтих глеках подають вино І на тарелях – рибу та креветки, Сиділи ми в компанії французів (М. Рильський);

Батька до хати вносить таріль щільникового меду (І. Нехода);

// Декоративна тарілка.

От гуцульський таріль різьблений, з писанками гуцульськими на нім (Г. Хоткевич);

Тут [у заводському музеї] Були 150-літньої давності тарелі, розписані місцевими народними художниками (І. Волошин).

2. рідко. Те саме, що тарі́лка.

Столи заставлені чарками Й тарелями (І. Франко);

Пазя за той час помила тарелі (Л. Мартович);

У низенькій, довгастій їдальні було повно люду .. Люди нашвидку спорожняли тарелі й поспішали до виходу (Олесь Досвітній);

Брязкає з усієї сили тарелями гарнізонний оркестр (Ю. Яновський);

Оркестр Ковальчука гримів бубнами і тарелями в такт відомій мелодії (Ю. Смолич);

У цей час тарелі на буферах брязнули, колеса завищали, і поїзд став (П. Панч).

3. Те саме, що та́ця; піднос.

Уже Пилипівна похила Тихенько двері відчинила, Несе їй на тарелі чай (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Павло попросив ще чаю. Лікар знову подав йому той самий келишок з тьмяними гронами винограду на склі .. Що ж ті кілька ковтків? Йому б отого мідного чайника, що стояв на тарелі! (В. Кучер);

Я кинув кельнеру на таріль свої 200 рейс [розмінна монета в Бразилії до 1942 р.] і взяв кухоль з лимонадом (І. Муратов).