татарський
ТАТА́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до тата́ри 1, 2.
[Томило:] Ми пошлемо навздогінці за ними сотню козаків на прудких конях, однімемо наших дітей, нашу худобу і вкриємо степ татарськими головами (І. Нечуй-Левицький);
Татарський хан з захланною ордою, Здолавши далеч степових доріг, Своє шатро поставив під скалою (Л. Первомайський);
Татарська мова;
// Належний татарам.
От і завтра лагодимся в далеку дорогу – на татарські виноградники (М. Коцюбинський);
Тоді перед анархом постали дикі азіатські поля, білі хуртовини і тривожні станції на татарських прольотах (М. Хвильовий);
// Власт. татарам; такий, як у татар.
Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом .. Голова величезна, обличчя татарське (Панас Мирний);
Хотіла б я одну річ видати, се, власне, узори татарські, що я .. зібрала (Леся Українка);
Вона в татарському убранні... (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)