тверденький
ТВЕРДЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл.
Досить твердий.
– Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (А. Шиян);
* Образно. Кайдашиха не зводила з Мотрі очей, неначе хотіла випитать всю її душу. Її очі з м'якеньких стали зразу тверденькі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)