тверденький
ТВЕРДЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить твердий.
— Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89);
*Образно. Кайдашиха не зводила з Мотрі очей, неначе хотіла випитать всю її душу. Її очі з м’якеньких стали зразу тверденькі (Н.-Лев., II, 1956, 280).
Словник української мови (СУМ-11)