твердо
ТВЕ́РДО.
Присл. до тверди́й 2–8, 11.
Черемош знизу шумів. Йому твердо було лежати на скелях і він перескакував з каменя на камінь (М. Коцюбинський);
– Що за чортовиння! – прогомонів мій друг. – Ти розумієш, з боків і не просунеш веслом – твердо, а спереду вільно. Мабуть, вузесенький рівчачок (Олесь Досвітній);
Твердо гордий дуб стоїть: Ані лютії морози, Ані бурі, ні погрози Не змогли його звалить (Б. Грінченко);
Самоцвіт сидить твердо, рівно й має такий рішучий вигляд, ніби йому зараз мають виривати зуби (В. Винниченко);
Багато малював [О. Довженко], особливо карикатур, і твердо вирішив перейти вчитися до архітектурного інституту (О. Довженко);
Хто в світу безоднях Віжки тримає в руках і керує розважно і твердо? (М. Зеров);
– Я думав, що Сомко вже твердо сів на гетьманстві, – а в нього душа щира, козацька, – так міркував я (П. Куліш);
Круста трохи напідпитку, але держиться ще досить твердо на ногах (Леся Українка);
Товариш Данило веде батальйон .. морячків.., ідуть влад і твердо ставлять ногу (Ю. Яновський);
– Коли режисер ставить сценарія, – кажу я, – він мусить твердо засвоїти основну авторську думку (Ю. Яновський);
Передусім став [Хома] екзаменувати новоприбулих, чи твердо завчили вони напам'ять номери своїх автоматів та карабінів (О. Гончар);
Перший раз тої ночі від нещасної смерті свого батька спав [Тарас] твердо (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)