твердошкірий
ТВЕРДОШКІ́РИЙ, а, е.
Який має тверду шкіру.
Він з'їв скибку твердошкірої, як гарбуз дині й, подякувавши господареві та перепросивши, що мусить поспішати, з приємністю звівся на ноги (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Вік їхній редакторський був дуже короткий – як спалах метеорита в нічному небі. На їхнє місце приходили твердокамінні і твердошкірі, і дуже “правильні” товариші (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)