твердючий
ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм.
Дуже твердий (у 2, 3 знач.).
Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)