твердючий

ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.).

Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (Мур., Бук. повість, 1959, 54).

Значення в інших словниках

1. твердючий — твердю́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. твердючий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. твердючий — ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.). Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах
4. твердючий — -а, -е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. твердючий — Твердючий, -а, -е Очень твердый. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка