1. Словник української мови в 11 томах

твердючий

ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.).

Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (Мур., Бук. повість, 1959, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердючий — твердю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. твердючий — див. твердий Словник синонімів Вусика
  3. твердючий — ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.). Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах
  4. твердючий — -а, -е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. твердючий — Твердючий, -а, -е Очень твердый. Лубен. у. Словник української мови Грінченка