твердь
ТВЕРДЬ, і, ж., заст. Твердінь.
Летим ми за зоряну твердь (Сос., II, 1958, 483);
І знов почулися, немов залпи гармат, тяжкі мінні вибухи.. В уяві [Олега] малювалося, що й твердь острівця вже ворушиться під ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 163).
Земна́ твердь — те саме, що Земна́ тверді́нь ( див. тверді́нь).
Він ще міг свій літак підбитий на земну посадити твердь, та обрав.. героїчну і славну смерть (Гонч., Вибр., 1959, 168);
Небе́сна твердь — небесне склепіння, небозвід, небо.
Вогонь злетів в небесну твердь (Перв., І, 1947, 113).
Словник української мови (СУМ-11)