твердь

НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Де не взялась на небі чорна хмара, І блискавка, і дощ (Л. Глібов); Літа орел, літа сизий Попід небесами (Т. Шевченко); Настала ніч. Місяця ще не було.., й зірок не знати було на темному небозводі (Ю. Опільський); Сонце пливло по небокраю (А. Хижняк); Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (О. Кобилянська); Загуркотіла твердінь, блискавками мигоче рясними (М. Зеров); Вогонь злетів В небесну твердь, що кам'яніла над землею (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. твердь — твердь іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. твердь — (земна) СУХОДІЛ; (небесна) склепіння, баня, сфера, ІД. небо; твердінь, тдерджа.  Словник синонімів Караванського
3. твердь — див. Земля  Словник синонімів Вусика
4. твердь — моск. суходіл суходіл, земля, твердінь, див. материк  Словник чужослів Павло Штепа
5. твердь — ТВЕРДЬ, і, ж., заст. Твердінь. Летим ми за зоряну твердь (В. Сосюра); І знов почулися, немов залпи гармат, тяжкі мінні вибухи .. В уяві [Олега] малювалося, що й твердь острівця вже ворушиться під ногами (Іван Ле); Коли ж зійшли на дощану хитаву твердь...  Словник української мови у 20 томах
6. твердь — -і, ж., заст. Твердінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. твердь — ТВЕРДЬ, і, ж., заст. Твердінь. Летим ми за зоряну твердь (Сос., II, 1958, 483); І знов почулися, немов залпи гармат, тяжкі мінні вибухи.. В уяві [Олега] малювалося, що й твердь острівця вже ворушиться під ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 163).  Словник української мови в 11 томах
8. твердь — Твердь, -ді ж. Твердь. Небеса Божу славу являють, його твори вся твердь возвіщає. К. Псал. 43.  Словник української мови Грінченка