твердіти
ТВЕРДІ́ТИ, і́є, недок.
Ставати твердим (у 2, 4 знач.); міцніти; тужавіти.
Камеді виділяються з дерева у вигляді густої клейкої рідини, що швидко твердіє на повітрі (з навч. літ.);
Найвигідніше починати збирання [кукурудзи] тоді, коли зерно щойно минуло воскову стиглість і почало твердіти (з газ.);
Відварюючи рис, не можна одразу додавати цукор, оскільки від нього рис твердіє (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)